За якість потрібно платити: народні депутати планують ввести плату за адміністративні послуги
У листопаді народні депутати зареєстрували законопроєкт №4380 про адміністративний збір. У разі його прийняття більше 100 найбільш популярних серед населення і бізнесу адміністративних послуг стануть платними. Ще за декілька десятків послуг доведеться платити дещо більше, ніж є зараз. Йдеться про такі запитувані послуги, що надаються у громадах, як реєстрація місця проживання, народження, шлюбу, смерті, транспортних засобів, бізнесу, паспортні послуги, земельні, житлові послуги, послуги у сфері будівництва та інші.
Ми вирішили дослідити, чи збалансовані інтереси «продавців» та «покупців» адміністративних послуг. Які послуги потрібні людям і бізнесу? Які мають бути платними? Як забезпечити прозоре та справедливе ціноутворення з огляду на непідвладність сфери адміністративних послуг законам конкуренції?
ЗА ЩО І СКІЛЬКИ ПЛАТИТИ
Як декларують розробниками, проєкт №4380 націлений на вирішення актуальних питань якісного надання адміністративних послуг. Адже, люди вже звикли отримувати такі послуги у комфортних умовах в центрах надання адміністративних послуг (ЦНАП). Ця якість не має бути погіршена. Основна ідея в тому, щоб ЦНАПи були самоокупні — вони не повинні заробляти, але і не створювати боргів. Справедливо щоб саме конкретний отримувач послуги компенсовував видатки на надання послуги (за паспорт, за дозвіл, за реєстрацію тощо), а не покривати ці видатки коштом усіх платників податків. Тому збір встановлюється з метою повної або часткової компенсації громаді витрат на надання адміністративної послуги. Як наслідок, розмір збору має обчислюватися виходячи із собівартості послуги, усередненої по всіх суб’єктах надання адмінпослуг та всіх громадах. Така собівартість включає матеріальні витрати (папір, інше канцелярське приладдя, офісна техніка і т.д.), витрати на оплату праці, інші прямі витрати (зв’язок, реєстри, транспорт і т.д.).
Проєкт №4380 встановлює розміри збору за базові адміністративні послуги. Вони наводяться у додатку і є тими основними послугами, які надаються на рівні громад, в т.ч. і через ЦНАПи. Плата за адмінпослуги, які не включені до додатку, має встановлюватися іншими законами або постановами КМУ. Безоплатними залишаються послуги соціального характеру та у сфері пенсійного забезпечення, а також деякі інші послуги. Вартість послуг коливається від 50 грн до 11000 грн, переважна більшість послуг коштує 100–300 грн. Позитивом є те, що збір сплачується в абсолютному значенні у гривнях, тобто без прив’язки до мінімальної заробітної плати чи іншого змінного показника. Такий підхід має усунути плутанину і щорічну зміну вартості послуг. Натомість передбачено, що розмір збору може переглядатися та збільшуватися у зв’язку з подорожчанням життя.
ЯК ПОРАХУВАТИ СПРАВЕДЛИВУ ЦІНУ ЗА ПОСЛУГИ
Законопроєкт №4380 був зареєстрований у ВРУ 16 листопада, а вже 08 грудня під час онлайн-конференції «Досягнення та виклики у сфері адміністративних послуг 2020–2021» його схвально оцінив Посол Матті Маасікас, Голова Представництва ЄС в Україні, зазначивши у вступній промові:
Ми закликаємо прийняти законопроєкт №4380. Він має на меті зробити плату за адмінпослуги прозорою і доступною. Це допоможе запобігти місцевій корупції та поповнити місцеві бюджети.
Про відкритість та прозорість у сфері плати за надання адміністративних послуг, а також про обґрунтованість визначення розміру адміністративного збору йдеться і у законопроєкті.
Втім, якщо ми захочемо дослідити, чому та чи інша послуга має коштувати саме стільки, як вказано, то ми не знайдемо розрахунків ні в тексті проєкту, ні у супровідних матеріалах. Вочевидь, ці питання не є ще врегульованими. І якщо розробники законопроєкту декларують прозорість державної політики у цій сфері, то логічно, що має бути якась відкрита для всіх методика розрахунку плати за послуги, —
говорить Наталія Кобильчак, керівниця громадської організації «Івано-Франківський регіональний центр», що займається оптимізацією надання адміністративних послуг на локальному рівні.
Одна з ініціаторів проєкту №4380 народна депутатка Лариса Білозір зауважує, що робота над законопроєктом буде продовжуватися. Також у своїх публічних виступах Л. Білозір вказує, що не всі підтримують законопроєкт.
І якщо законодавці готові до співпраці, то Міністерство цифрової трансформації вже ділиться планами стосовно запровадження методики розрахунку вартості надання адмінпослуг та адмінзбору. Власне Міністерство є головним органом виконавчої влади, що формує політику в сфері надання адміністративних послуг.
ЩО ДУМАЮТЬ НА МІСЦЯХ
Найбільш очікують прийняття законопроєкту органи місцевого самоврядування. Вони отримають додаткові поступлення до своїх бюджетів та зможуть організувати кращу якість надання адміністративних послуг. Втім, крім влади, є інші заінтересовані сторони — громадяни і бізнес.
Долучитися до онлайн-опитування можна за посиланням
Далі Н. Кобильчак пояснює. Наприклад, перелік платних послуг включає таку послугу для бізнесу, як встановлення за погодженням з власниками зручного для населення режиму роботи закладів торгівлі та ін. Або послугу родом з СРСР «Прийняття рішення про переведення житлового будинку або житлового приміщення у нежитлові». Чим небезпечні ці послуги? Наділивши муніципальну владу відповідними повноваженнями щодо їх надання, законодавець не визначає інших необхідних атрибутів, як-от: підстави для їх одержання чи відмови у наданні, переліки документів, що подаються для отримання та інші вимоги, як це передбачено Законом України «Про адміністративні послуги». Така ситуація має наслідком те, що зараз частина громад ці послуги не надає, інша частина — надає, встановлюючи всупереч законодавству власні умови. При цьому наявні випадки успішного оскарження подібного роду рішень в судовому порядку. Тобто відсутність регулювання на законодавчому рівні може спричинювати протиправну локальну нормотворчість та зростання адміністративного навантаження, зокрема на бізнес. А в умовах відсутності контролю за законністю рішень органів місцевого самоврядування, низької культури правозастосування небезпека таких платних послуг може призвести до роздування органами місцевого самоврядування їх кількісті для «заробляння» коштів до місцевих бюджетів.
Іншою стороною проблеми є засилля довідок, витягів та інших документів. Це ті послуги, які не мають самостійної цінності для отримувачів (так звані проміжні послуги), а необхідні для одержання інших (кінцевих) послуг. Наприклад, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки потрібний для подання до контролюючого органу відповідної податкової декларації. Також цей витяг вимагають окремі органи місцевого самоврядування при поновленні договору оренди землі.
На практиці це виглядає так. Людина приходить у ЦНАП, замовляє якусь довідку. Далі знову повертається до ЦНАПу, щоб отримати цю довідку і там же її здати для замовлення іншої послуги. І замість того, щоб людину усунути від цих зайвих паперів, тепер є ідея їх частину зробити ще й платними, —
пояснює Наталія Кобильчак.
Потребу у впорядкуванні процесів надання адмінпослуг відмічає і бізнес.
Наразі проєкт №4380 не розмежовує «примусові» (обов’язкові) для людини і бізнесу послуги та добровільні (необхідні) послуги, результатом яких є отримання додаткового блага, вигоди і т.д. Тобто якщо держава зобов’язує особу силою владного примусу отримувати певну послугу, то це потрібно державі. І такий примус реалізується шляхом встановлення у законі вимоги щодо отримання певної послуги незалежно від волі і бажання громадянина.
Наталія Кобильчак наводить приклад:
Людина не потребує реєстрації місця проживання, принаймні в такому вигляді, як це відбувається зараз, якби держава її до того не примушувала. Натомість людина не зобов’язана отримувати, закордонний паспорт. В першому випадку вона не здобуває благ, а допомагає державі вирішити її проблеми, що мало би бути безоплатним. В другому випадку людина здобуває певні вигоди, за які повинна заплатити.
ЩО РОБЛЯТЬ ЗА КОРДОНОМ
Європейські країни практикують просте і зрозуміле регулювання плати за адміністративні послуги в одному законодавчому акті. В чому ми їх і намагаємося наслідувати. Якщо ж ширше дивитися на питання адміністративних послуг, то цікавим і незвичним досвідом для нас є те, що у ЄС чиновники додатково розраховують адміністративні витрати бізнесу і громадян на виконання обов’язкових вимог, встановлених державою. Так, ці витрати обумовлені затратами часу, в тому числі і на одержання адміністративних послуг. За результатами таких розрахунків влада намагається зменшувати кількість документів, звітів і процедур або їх спростити чи взагалі скасувати.
Учасник програми «Методики зменшення адміністративного тиску на мікро-, малий та середній бізнес» проєкту USAID «Навчальні програми професійного зростання» у 2015 році, підприємець з міста Сум Богдан Мосунов розповідає, що у Нідерландах влада вимірює адміністративне навантаження на бізнес з метою його зменшення. Це часові витрати підприємців на виконання державних вимог.
А ЩО В УКРАЇНІ
Україна за допомогою європейських партнерів прискорила темп руху в сторону діджиталізації, зокрема, у сфері надання адміністративних послуг. На національному рівні тривають роботи з налагодження автоматичного обміну даними між всіма органами влади. Запрацювала національна система електронної взаємодії «Трембіта», яка має на меті забезпечити обмін даними без участі людини, що суттєво спростить отримання адміністративних послуг.
Експерт з електронного врядування Євген Поремчук пояснює:
У нас в Україні працює система інтероперабельності «Трембіта», яка по суті являється роутером даних з певними вимогами і стандартами. Проблема у відсутності політичної волі від держателів реєстрів. Вони дуже повільно підключаються і дуже не охоче діляться даними.
Також маємо невпорядковані і незахищені державні реєстри, що віддаляє в часі перспективу реалізації принципу «Бігати мають дані, а не люди».
ЩО ДАЛІ
Після реєстрації проєкту №4380 його ініціатори, експерти, представники влади та асоціації органів місцевого самоврядування проводили зустрічі для узгодження позицій. Як очікується, у разі прийняття у першому читанні законопроєкт будуть доопрацьовувати до другого.
Важливо, щоб паралельно з розробкою методики розрахунку адмінзбору фахівці проводили ґрунтовну роботу з впорядкування адміністративних послуг, синхронізувавши роботу з усіма заінтересованими сторонами. Ключова мета — провести повну інвентаризацію всіх адміністративних послуг, які надаються на муніципальному рівні, та надалі максимально скоротити і спростити процедури, усунути зайві, проміжні послуги, уніфікувати групи і назви послуг тощо. Адже, варто спочатку визначити зміст (за що платити), а потім — юридичне оформлення цього змісту, тобто скільки і як платити.
*****
Оригінал статті в газеті “Галицький кореспондент” — тут
Більше про адміністративні послуги та роботу центрів надання адміністративних послуг — тут
